Наші поради
Бібліотечна консультація
Як працювати з книгою
- Не проявляй байдужість до незнайомих слів. Зустрілося незрозуміле слово – з’ясуй його значення за допомогою словника.
- Читай осмислено. Навіть не вголос треба читати виразно, інтонувати речення різних видів, додержувати необхідних логічних наголосів.
- Читай з олівцем. Важливе – занотуй. А якщо книжка власна – відміть те, що потрібно, чи важливо.
Що читати?
Ви часто запитуєте бібліотекаря: “Дайте, будь ласка, почитати щось гарне.” Але різному емоційному стану відповідає різна художня література.
Художнє слово володіє універсальною здатністю пробуджувати уяву, фантазію, переносити в омріяний світ, сприяти інтимному самовираженню через контакт із віртуальним художнім світом.
Тому, якщо ти:
- прагнеш до емоційної розрядки, то гарна, чуттєва поезія може налаштувати на ліричний лад;
- хочеш відволіктись від буденних клопотів, то гостросюжетна проза - найкраще читання в такому випадку. Воно скрасить буденність та подарує цілу гаму переживань;
- хочеш спонукати себе до емоційних роздумів про життя, то зображення людських доль – це читання для тебе;
- хочеш заповнити свій вільний час, то читання – це змістовне, благородне і приємне проведення дозвілля.
Чи вміємо ми читати?
Якби хтось поцікавився, чи вмієте ви читати, то, мабуть, кожен із вас дав би стверджуючу відповідь. Проте радимо не поспішати з висновками.
Всесвітньовідомий німецький поет Гете писав: “Люди і не здогадуються, яких зусиль і часу потребує вміння читати. Я сам на це витратив 80 років і все ще не можу стверджувати, що цілком досяг мети.”
Що ж означає вміти читати? Для цього не досить упізнавати букви і складати їх у слова. Головне – зрозуміти, про що говориться в тексті, яка його основна думка і як її розкриває автор.
Залежно від комунікативного завдання розрізняють кілька видів читання
- Переглядове читання. Переглядове читання дає найзагальніше уявлення про тему і коло питань, яки розглядаються у тексті. Це швидке вибіркове читання. До нього вдаються при первинному ознайомленні зі змістом нової публікації, щоб визначити, чи є в ній потрібна інформація, і вирішити, чи варто її читати.
- Ознайомлювальне читання. Це пізнавальне читання “для себе”. Так читають зазвичай художні твори, періодику, науково-популярну літературу, якщо вони не є предметом спеціального вивчення.
- Вивчальне читання. До цього читання вдаються, якщо виникає потреба якнайповніше і найточніше зрозуміти, критично осмислити й з певною метою відтворити наявну в тексті інформацію. Це вдумливе і неспішне читання, яке передбачає повторне перечитування окремих частин.
- Пошукове читання зорієнтоване на читання газет і спеціальної фахової літератури. Його мета – знайти в тексті конкретну інформацію.
Скажи мені, що ти читаєш...
Є вираз: “Скажи мені, із ким ти дружиш, і я скажу, хто ти”. Із таким самим правом можна сказати, дещо перефразувавши: “Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти.”
Людина, яка любить і вміє читати, – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі ці – книги.
Читання книг називають мистецтвом. “Чому?”, – спитаєте ви. Прочитайте, що про це говорять видатні люди всіх часів і народів, і відповідь на це запитання стане зрозумілою.
Читання – це задоволення
“Це задоволення, яке не тільки добре само по собі, але й викликає багато інших.”
У. Лекки, англійський історик
“Немає розваг дешевше за читання книг, та немає задоволення більш тривалого.”
М. Монтегью, англійська письменниця
Читання формує емоції, настрій читачів, усуває депресивний стан
“Всіляке моє горе щезало після читання книги.”
Ш. Л. Монтеск’є, французький філософ
“Чи знаєте ви, що значить книга для людини?.. Вона ж від смерті може врятувати!”
М. Горький, російський письменник
“...Там, де є книга, людина вже не залишиться наодинці з самим собою, в чотирьох стінах свого світогляду.”
С. Цвейг
Читання врятує від нудьги
“Любити читання – це обмінювати години нудьги на захоплюючий час. ”
Ш. Л. Монтеск’є, французький філософ
Пам’ятка батькам школярів про читання дітей в сім’ї
В наш час, коли телевізор і комп’ютер склали серйозну конкуренцію книзі, зацікавлення дітей читанням залишається одним із найсерйозніших завдань батьків, педагогів, бібліотекарів. Більшість сучасних телевізійних програм, комп’ютерні ігри формують спрощену особистість з низьким рівнем запитів. В той же час хороша книга дає унікальну можливість повноцінно і різносторонньо виховати дитину, сформувати її глибоко духовною, естетично розвинутою.
Цікавість до книги, закладена в ранньому дитинстві, в більшості випадків залишається на все життя. Тому саме батькам необхідно піклуватися про те, щоб виховувати у малечі любов до книги.
Читання не стане потребою для дитини, якщо не прикласти спеціальних зусиль.
Тому прислухайтесь, будь ласка, до наших порад:
- Давайте хороший приклад вашій дитині, показуючи, як вам подобається читати. Нехай вона бачить вас за читанням.
- Систематично відвідуйте бібліотеку. Покажіть дитині, як працює бібліотека і де дитина може знайти свої улюблені книги. Дозволяйте дітям самостійно вибирати книги.
- Визначте певний час і місце для читання. Зробіть хорошою традицією читання перед сном.
- Не бійтеся хвалити дитину, якщо бачите її зацікавленість книгами.
- Вивчайте інтереси своєї дитини, вибирайте книги, що відповідають її розумовим здібностям. Для цього самі знайомтеся з дитячими книгами.
- Якщо дитина тільки починає виявляти інтерес до самостійного читання, старайтеся давати їй тоненькі книжечки з великими малюнками. Кожна самостійно прочитана сторінка буде зміцнювати впевненість дитини у своїх силах.
- Привчайте дітей читати з обкладинки і титульної сторінки, на яких вказані прізвища автора, назва книги. Терпляче вимагайте, щоб діти їх запам’ятали.
- Навчити дітей уважно і вдумливо читати найкраще за допомогою голосного читання. Слухаючи голосне читання, діти краще розуміють і запам’ятовують зміст книги.
- Коли школяр вже самостійно читає, стежте, щоб він був уважним, не пропускав нічого, не поспішав, не заглядав зразу в кінець книги.
- Старайтеся, щоб читання було різноманітним: казки, розповіді про тварин і рослини, пригоди. Пам’ятайте про поезію!
- Обов’язково розмовляйте з дітьми про прочитане. Пропонуйте розказати прочитане мамі, татові, бабусі, дідусеві. Коли дитина переказує, обережно спрямовуйте її увагу на головне, допоможіть пригадати якусь цікаву деталь. Бесіда про прочитане має бути довірливою, приємною і для батьків, і для дітей.
- Привчаючи молодшого школяра до уважного читання, учіть його користуватися передмовою, післямовою, коментарями в книзі, робити записи про прочитане, малюнки по прочитаному. Років із семи діти можуть вести читацький щоденник.
- Використовуйте телебачення. Допоможіть дитині підібрати книги про людей, країни, різні речі, які вона бачила по телевізору. Пропонуйте читати дитячі художні твори, що були екранізовані. Нехай дитина порівнює написане з екранізованим.
- Практикуйте сімейне читання. Книги, прочитані разом у сімейному колі, назавжди залишають у серці дитини атмосферу затишку, довіри, захищеності, спільності інтересів. Отже, читайте разом!
- Привчайте дітей дотримуватись правил гігієни читання. Поясніть дітям, що не можна читати при слабкому освітленні, що лампа повинна бути з лівого боку і світло має падати тільки на книгу, що при читанні необхідно давати відпочивати очам.
Як продовжити молодість книги?
- Книги бояться сонячних променів: не читайте книги на сонці.
- Книги бояться вологи: не читайте книги у ванній кімнаті, на річці чи морі, під дощем.
- Не читайте книги під час приготування або вживання їжі, не беріть їх брудними руками.
- Книги бояться пилу, чистіть їх пилососом.
- Не загинайте листки, не кладіть у книгу товстих предметів.
- Зберігайте книги в шафах чи на полицях із скляними дверцятами.
Поговоримо про читання
Думки від Ніла Геймана з лекції «Читання та обов'язок»
Цю проникливу лекцію про природу й користь читання відомий британський письменник Ніл Гейман виголосив 14 жовтня 2014 року. Вона вразила багатьох людей і була перекладена багатьма мовами.
Подаємо текст лекції зі скороченнями для наших читачів
Як виховати грамотних дітей
«...Найпростіший спосіб пересвідчитися, що ми виховуємо грамотних дітей, – навчити їх читати, показати їм, що читання – це діяльність, яка приносить задоволення. Найпростіше, що ви можете зробити, – знайти книжки, які сподобаються дітям, дати їм доступ до таких книжок і дозволити їх читати»
Як не зруйнувати дитячу любов до читання
«Я не думаю, що існує така річ, як погана книжка для дітей. Серед дорослих стало модним раз у раз тицяти пальцем у якусь категорію дитячих книжок, жанр чи автора, проголошуючи їх поганими книжками, книжками, від яких дітей слід уберегти. Я бачив, як це стається знову і знову: Енід Блайтон проголошували поганою авторкою, те саме було з Р. Л. Стайном і багатьма іншими. Комікси звинувачували в тому, що вони сприяють безграмотності.
Це маячня. Снобізм і дурість.
Не існує поганих авторів для дітей, якщо діти люблять і хочуть читати їхні книжки, – адже всі діти різні. Вони можуть знайти історії, яких потребують, діти пропускають ці історії крізь себе. Банальна й застаріла ідея не є банальною і застарілою для них. Адже дитина натрапила на неї вперше. Не віднаджуйте дітей від читання тільки тому, що вам здається, буцімто вони читають не те. Література, якої ви не любите, – це перепустка до книжок, які можуть вам подобатися. І не всі мають ті самі смаки, що й ви.
Добромисний дорослий може легко зруйнувати дитячу любов до читання, заборонивши книжки, які подобаються дітям, або давши їм те, що любите ви, – вартісні, але нудні книжки, сучасні еквіваленти вікторіанської виховної літератури. Врешті-решт, це буде покоління, переконане, що читання – це не кльово і що гірше – неприємно.
Іще один спосіб зруйнувати дитячу любов до читання – впевнитися, що ніде поблизу немає ніяких книжок. І не давати дітям можливості читати книжки.
Мені пощастило. Там, де я виріс, була блискуча місцева бібліотека. Влітку моїх батьків було легко переконати дорогою на роботу зайти до бібліотеки й залишити мене там. На щастя, бібліотекарі не заперечували проти того, щоб якийсь хлопчина щоранку приходив до дитячої бібліотеки й щоранку опрацьовував каталог, шукаючи в ньому книжок із привидами чи магією, чи ракетами, визираючи вампірів і детективів, або відьом і чудес. І коли я покінчив із дитячою бібліотекою, то взявся за дорослі книжки».
Роль бібліотек для майбутнього людства
«Я думаю, ми відповідальні перед майбутнім. У нас є відповідальність та обов'язки перед дітьми, перед дорослими, якими стануть ці діти, перед світом, у якому вони, вирісши, житимуть. У всіх нас – як читачів, письменників, громадян – є обов'язки. Я спробую проговорити тут деякі із цих зобов'язань.
Я вірю, що ми зобов'язані читати для задоволення у приватних і публічних місцях. Якщо ми читаємо заради втіхи, якщо люди бачать, як ми це робимо, тоді ми вчимося, ми тренуємо наші уяви. Ми показуємо іншим, що читання це добре.
Ми зобов'язані підтримувати бібліотеки. Ходити до бібліотек, заохочувати інших користуватися книгозбірнями, виступати проти закриття бібліотек. Якщо ви не цінуєте бібліотек, ви не цінуєте інформації, культури, мудрості. Ви змушуєте голоси минулого замовкнути й руйнуєте майбутнє».
Мистецтво бути читачем
Читач у сучасному інформаційному суспільстві
Сучасна людина – представник «цифрової доби», прагматик, людина, якій постійно бракує часу все ж не відмовляється від читання паперової книжки. Чому?
Читання формує людину, вона стає не просто читачем, а читачем-інтерпретатором, людиною з розвиненим критичним мисленням. Така людина зазвичай:
- нічого не сприймає на віру, все піддає сумнівам, аналізує;
- уміє не погоджуватися та обстоювати власну позицію;
- зіставляє різні факти та явища;
- має розвинене критичне мислення та уяву.
Нині надзвичайно актуальним є слова про те, що люди, які читають, завжди будуть керувати тими, хто дивиться телебачення. На жаль, медіа відіграють не конструктивну, а деструктивну роль, використовуючи засоби чорної риторики, тотальної маніпуляції свідомістю. Тому значення вдумливого критичного читання важко переоцінити. Тільки читання формує вільну особистість із розвиненим критичним мисленням, здатну протидіяти масовій маніпуляції.
Як працювати з текстом?
Твір посилає читачеві сигнали, які треба вміти помічати, розкодувати ті внутрішні «гачки», якими «чіпляє» текст того, хто його сприймає.
Побачити ці «гачки» — сигнали допоможуть спеціальні завдання. Деякі з них запропонував ще в 1914 році видатний український вчений, державний і релігійний діяч, педагог Іван Огієнко. У посібнику «Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг» І. Огієнко до кожного прочитаного твору пропонує знайти відповіді на запитання:
- Хто з дійових осіб більше ніж інші мені сподобався і чому?
- Який учинок героя я хотів би наслідувати?
- Хто з письменників і в яких творах уже порушував цю саму проблему?
- У творі найбільше мені сподобались (за красою слова чи оригінальністю думки) такі місця;
- Найбільше мені сподобались описи (оповіді, характеристики);
- Які слова й вирази мені сподобались;
Ці запитання допоможуть читачеві вибудувати індивідуальну траєкторію сприйняття твору.
Залишається актуальним і ведення альбомів-щоденників, що містять цитати з прочитаних книг, афоризми письменника, власні роздуми.
